Не хочу бути іронічною.
Не хочу бути епатажною.
Не хочу робити вигляд "неправильної", як і дуже "правильної".
Не хочу відкараскуватись від згадок про неприємне, а хочу сказати: "Так, це неприємно, я не буду цього заперечувати, але в моєму житті є ще й такі речі..." (перелік із приємних речей, згадка про людей, які в тебе в першій десятці - і ти, волею Бога, теж для них у першій десятці).
Хочу думати про молодість і про теперішнє моїх батьків.
Хочу любити провінційні міста.
Їхню містечковість.
Хочу зими і плацкартних вагонів.
Пурпурового світла лампадок у церкві.
Переліку справ, які однаково важливі, а не "це на першому місці", а "це може почекати".

І мені байдуже, що про це думають люди, для яких я на 52-му місці. Бо я все одно для них на 52-му місці.

Яке прекрасне англійське слово palpable. Відразу асоціація зі словом "пальпація" - і правильна асоціація (пардон за внутрішню риму). Palpable - відчутне, осягненне, що можна намацати, понатискати подушечками пальців (освоїти? зробити своїм?). Намацувальне. Мацабельне.

Як прекрасно, коли здається, що щось абстрактне відчуваєш фізично, мацаєш. Коли щось абстрактне є palpable.

Маю неймовірне відчуття сатисфакції, вміючи приготувати голубці з грибною підливою. Бо хто з нас не має вищої освіти? Хто з нас не читав розумних книжок? Не вміє дотепно висловитись чи вести пристойну розмову за бокалом вина? А ось приготувати голубці з грибною підливою - мммм...

Екл 1.2-3